Комунальний заклад

«ОБЛАСНИЙ ПАЛАЦ КУЛЬТУРИ»

Херсонської обласної ради 

73000, м .Херсон, вул.Перекопська,9.

Контактні телефони:

26-45-85 – приймальня;

49-83-12 – бухгалтерія;

У 2018 році обласний Палац культури відзначає 115 років будівлі.  Основна споруда будувалась з благородною метою – оскільки призначалась для дітей. Ініціатор будівництва – член міської Думи, один із засновників «Громади сприяння фізичного розвитку дітей»  – А.З. Рябков. Він сам здійснив ескіз приміщення і три роки ініціював збирання грошей на забудову.

В 1903 році «особа, яка побажала лишитися невідомою», пожертвувала будівельних матеріалів на суму 3200 карбованців. 20 травня 1903 року була освячена закладка будівлі. Після цього міська Дума виділила 2000 карбованців, Міське зібрання та губернське земство – 500 карбованців, а міський голова І .І. Волохін особисто  – 1000 карбованців.

Темпи будівництва вражали, адже 20 грудня 1903 р. будівництво «Дому для дітей» начорно було закінчено.

Але ж яке було потрясіння, коли в серпні 1904 року пожежа зруйнувала майже всю будівлю. Та все ж головний ініціатор А.Рябков ставив питання про продовження   будівництва.   Але   з   того   часу  Дім  для  дітей одержав назву

«Міська аудиторія», основним завданням якої було проведення глядацьких та просвітницьких заходів.

У 1906 році будівництво було завершено, споруда приголомшувала   своєю  ошатністю:   довжина    зали   –   25 м., ширина – 15 м.,  висота – 8,5 м.

 

Приміщення багате подіями, пов’язаними з відомими людьми. У 1907 році тут експонувалась виставка картин

Давида та Володимира Бурлюків.  У 1909 році Давид Бурлюк організував виставку «Вінок Стефаноса». Виставлялись Володимир Баранов-Россіне, Володимир Бурлюк, Давид Бурлюк, П.Гауш, Аристарх Лентулов, Олександр Екстер, Олексій Явленський.

У 1911 році, на честь 50-річчя відміни кріпосного права, Міське управління виступило з пропозицією про переіменування аудиторії в Народний дім. В серпні 1913 року Міністерство внутрішніх справ  задовольнило це прохання.  Херсонська Міська аудиторія була названа

Народним домом. Але і надалі, по інерції, приміщення називали «Міська аудиторія» (Городская аудитория)  Саме тут в травні пройшла «Міжнародна художня виставка» художників «Салону» Володимира Іздебського, виставлялись В.Барт, брати Бурлюки, Н.Гончарова, В.Кандинський, О.Кручоних, Н.Кульбін, М.Ларіонов, В.Марков, В.Татлін, Р.Фальк, О.Екстер, Г.Якулов. Виставка супроводжувалась лекціями про футуризм.

В 1912 році в стінах Народного дому був відкритий «Педагогічний музей ім .М. І. Пирогова». Хранителем музею був К.А.Курінний.  Щороку музей відвідувало понад 12000 людей.

Сцена Народного дому пам’ятає численні музичні виступи професійних і аматорських виконавців.

Так, у травні 1913 року виступав знаменитий американський

піаніст польського походження Йосиф Гофман.  Йосиф (Юзеф-Казімеж) Гофман на зламі століть був одним із найвідоміших і затребуваних піаністів світу. Свого часу він брав приватні заняття  у Артура Рубінштейна в Дрездені. Блискуча техніка та незвичайна ритмічна уява дозволяли йому грати зі стихійно потужністю і силою, яку ледве витримував рояль фабр.Бехштейна.

В цей час у будівлі вирувало  театральне життя –  давали вистави українські, єврейські національні та численні аматорські театральні колективи.  У 1908 році в трупі Трохима Колесніченка (1876-1941) виступала видатна українська актриса  (в майбутньому народна артистка УРСР)   Ганна Петрівна Борисоглібська (1868-1939), неперевершена виконавиця ролей сварливих молодиць та пащекуватих бабів.

На сцені аудиторії виступали херсонські аматорські драматичні колективи за участю відомих херсонських артистів Ю.Шоміна (Шумського) та І.Моздалевської.

В жовтні 1912 року в трупі Павла Прохоровича (1871 чи 72 – після 1925) виступав корифей українського театру Панас Карпович Саксаганський. Видатний майстер виступив у тринадцяти виставах (не повторивши жодної). Це було справжнім тріумфом українського сценічного мистецтва.

В лютому 1913 року на сцені в трупі українських артистів Болеслава Оршанова та Владислава Данченка виступала неперевершена Марія Заньковецька (1854-1934).

6 січня  1918 року  в  приміщенні  Народного дому відбулися загальні збори товариства   “Українська   Хата   в   Херсоні”,   яке    прийняло     рішення   про заснування  в  місті  товариства “Просвіта”,  яке  очолив  відомий  громадський діяч,    засновник    українського   кооперативного   руху   на Херсонщині  Іван Микитович Челюк.  До товариства  увійшла  відомі українські громадські діячі відомий    український   письменник,   педагог  Микола   Чернявський,   голова Херсонської   губернської   народної   управи   Андрій  Грабенко,  лікар Сергій Шульгін та інші.

З січня 1918 року до початку 1920-х років у цій будівлі розміщався Український національний театр ім. Тараса Шевченка, режисером якого був І.Л.Сагатовський (1882 – 1951), в якому працювали відомі актори – народна артистка УСРР Оксана Петрусенко (1900-1971),

народний артист СРСР Юрій Шумський, народний артист СРСР Амвросій Бучма,

заслужена артистка УРСР Валентина Варецька, відомі українські актори Іван Селюк, Катерина Лучицька та інші.

Вперше на сцену вийшла Оксана Петрусенко. У 1919-20 рр. вона виступила в ролях Наталки (“Наталка Полтавка”), Одарки (“Запорожець за Дунаєм”), Хотини (“Сорочинський ярмарок”), Панночки (“Вій”), Оришки (“Пошились у дурні”), Галини (“Ой, не ходи, Грицю”), Ази (“Циганка Аза”), Лесі (“Маруся Богуславка”), та інші.

У травні 1919 року була створена пересувна українська концертна трупа, що влаштувала концерти в Білозерці, Фалєєвці (Садовому), Никольському, Тягинці, Козацькому. В жовтні в приміщенні українського національного театру імені Т.Шевченка був зроблений ремонт, влаштована ложа, відомий художник, академік Іван Шульга заново переписав декорації.

У кінці 1920 року – на початку 1921 року трупа розпадається у зв’язку з голодомором.

1925 рік – знову рік змін. Назва закладу змінюється на Будинок просвіти, у якому працювала бібліотека, педагогічний музей та хімічна лабораторія. Під цією назвою будівля існувала до 1941 року.

Після закінчення Великої Вітчизняної війни  в будівлі розмістилась Херсонська філія Миколаївського гарнізонного Будинку офіцерів Червонопрапорного Одеського військового округу.

Серед херсонців це приміщення мало назву Будинок Червоної Армії. Практично, Будинок офіцерів був громадським клубом з кіно – танцзалою, гуртками крою і шиття та художньої самодіяльності. І тільки 23 лютого, 9 травня та в дні ушанування окремого роду військ тут хазяйнували військові.

В 1988 році рішенням сесії народних депутатів Херсонської обласної ради Будинок офіцерів передали управлінню культури для реконструкції під обласний Палац культури.

Споруда є пам’яткою історії та архітектури, що знаходиться під державною охороною та занесена до Державного реєстру нерухомих пам’яток України.

Які б назви за 115 років існування не змінила ця історична споруда, вона завжди була прикладом архітектурного творіння та духовним осередком із народним характером і традиціями, які непідвладні часу.

Творче життя обласного Палацу культури  наповнене яскравими заходами та подіями. Щорічно творчі колективи організовують, проводять та приймають участь  більш ніж у 500 різноманітних заходах міста та області (концерти, «вогники», творчі вечори, розважальні програми, тематичні вечори, фестивалі та конкурси, свята за народними традиціями, заходи по відзначенню знаменних дат в історії нашої держави),    із них близько 100  – для дітей.  Близько 200 тис. херсонців і гостей міста стають вдячними глядачами усіх мистецьких заходів.

Аматорські колективи презентують мистецтво не тільки на Херсонщині, а й на Міжнародних (Польща, Білорусія), Всеукраїнських (Львів, Івано-Франківськ, Полтава, Тернопіль, Дніпропетровськ, Миколаїв) фестивалях та конкурсах, де стають лауреатами та дипломантами, а також отримують численні нагороди та призи.

Будівля обласного Палацу культури довготривалий час знаходиться в стадії реконструкції, реставрації та капітального ремонту.

Відсутність власної сцени, танцювальних класів, недостатність приміщень для проведення повноцінних репетицій, слабка матеріально-технічна база, зниження престижу культурно-мистецьких професій – все це значно ускладнює залучення до роботи в Палаці культури молодих кваліфікованих фахівців та створення дитячих і молодіжних колективів.

Відродження культурно-історичної спадщини Херсонщини – обласного Палацу культури, дасть змогу відкрити концертну залу на 600 місць, яка має рідкісні акустичні можливості; залучення широкого кола населення до

культурно-мистецького життя міста та області, подальшого розвитку  самодільної народної творчості, вокального,  хореографічного, театрального, декоративно-прикладного, професійного мистецтва,  впровадження  ефективних,  більш  прогресивних  форм і методів культурно-дозвіллевої діяльності, збереження національно-культурної спадщини, задоволення інтелектуальних та духовних потреб населення;

Маємо надію, що в недалекому майбутньому завершаться всі ремонтні роботи та відкриється окраса Херсонщини – Центр культури, мистецтв та дозвілля Таврійського краю.А може, як 115 років тому зробимо-це разом!!!!

До Дня пам’яток історії та культури України Пам’ятка історії – обласний Палац культури

Самотність на колір біла, така, як стіни палати, Ти чуєш, як плачуть крила у птаха, що вмів літати?… А. Фешак

І чого це я про самотність? Мабуть тому що її дуже багато навкруги… А якщо вам далеко за … Самотність доставляє страждання і не дає повноцінно існувати. На мою думку, самотність не є карою, але і нічого позитивного я в ній не бачу. Чи є ліки від самотності – є! Все просто, я бачу це кожен день на власні очі і мені байдуже, що кажуть лікарі, я бачу людей, які вилікувались від цієї хвороби. В обласному Палаці культури 32 творчих колективи і в них 706 несамотніх людей. Вони співають, танцюють, сперечаються, виступають, закохуються, а найголовніше – спілкуються. На переконання психологів, кожна людина в душі — артист. І незалежно від віку, соціального статусу, час від часу вона відчуває гостру потребу у творчості. Я це до чого все пишу, пробачте за сумбурність – 2018 рік проголошено Роком охорони культурної спадщини в Україні (Указ Президента України, затв. 18 жовтня 2017 р.), 18 квітня День пам’яток історії та культури, а наш обласний Палац і є офіційно пам’яткою історії, правда місцевого значення, а хіба це важливо?! Палацу 115 років, а нам, тим хто в ньому «живе», усім разом майже 45 890 років, ми теж пам’ятка історії, але ЖИВА. Ми, ваші матусі, бабусі і дідусі, ми дихаємо на повні груди, бо нас і наших друзів зв’язує спільна мета – і ще хоч разочок заспівати на своїй сцені, розумієте СВОЇЙ, сцені обласного Палацу культури. Ні, ми все розуміємо: «нема грошей», в країні стільки справ і без нас, але ж ми почекаємо, ми те покоління, яке вміє чекати, те покоління у якого ніколи не вмирає надія. Девізом Міжнародного дня пам’яток та історичних місць (International Day for Monuments and Sites) стали слова: «Збережемо нашу історичну Батьківщину». Шановні, любі наші онуки! Дай Бог вам всім здоров’я, і миру, і мудрості, і щирого серця, щоб любити свою Україну ! Збережіть нашу історичну Батьківщину, наш Палац, наш Народний Дім, захистіть нас від самотньої старості, дозвольте бути щасливими і після 65 … З повагою: МИ –Палац несамотніх людей, « Історико-культурна спадщина Херсонщини».

«Немає моря глибшого, ніж час.» Ліна Костенко